Представлено основні віхи розвитку наукознавства в Академії наук України від її виникнення до наших днів. Сформульовано актуальні сучасні проблеми наукознавчих досліджень.

Проаналізовано проблеми співвідношення Людини і Космосу в історії західноєвропейської філософії та соціально-культурних передумов зародження філософських концепцій космізму, визначено його головні напрямки: релігійний, природничо-науковий, культурологічний. Розкрито значення космічної філософії в контексті розвитку нових наукових галузей, зокрема, космоглобалістики, синергетики, генної інженерії.

Проанализированы проблемы соотношения Человека и Космоса в истории западноевропейской философии и социально-культурных предпосылок зарождения философских концепций космизма, определены его главные направления: религиозный, природоведческо-научный, культурологический. Раскрыто значение космической философии в контексте развития новых научных отраслей, в частности, космоглобалистики, синергетики, генной инженерии.

Проаналізовано досвід становлення та розвитку Національної академії наук України в контексті взаємодії традицій та новацій в організації фундаментальних досліджень. Висвітлено історію європейських академій та центрів даних досліджень, вплив європейської інтеграції та її наслідків у національних наукових системах, зміни у співвідношенні досліджень та інноваційного розвитку економіки в країнах ЄС. Зроблено соціологічну оцінку сучасного стану Академії наук та визначено стратегію її розвитку та основні напрями реформування

Проанализирован опыт становления и развития Национальной академии наук Украины в контексте взаимодействия традиций и новаций в организации фундаментальных исследований. Освещены история европейских академий и центров данных исследований, влияние европейской интеграции и её последствий в национальных научных системах, изменения в соотношении исследований и инновационного развития экономики в странах ЕС. Сделана социологическая оценка современного состояния Академии наук и определены стратегия её развития и основные направления реформирования.

Зазначено, що В. І. Вернадський зробив вагомий внесок у формування концепції ноосфери та у вивчення її як нової реальності, що складається в геологічному та історичному часі. Як мислитель, він передбачив основні завдання та рушійні сили ноосфери, усвідомив її сутність як загальнолюдської мети та ідеалу. Вчення В. І. Вернадського про ноосферу склало тривкий теоретичний фундамент для послідовників ноосферної традиції та отримало широкий розвиток в сучасній науці.

Розглянуто взаємовідношення найважливіших форм самосвідомості науки - історії науки та логіки. Показано особливості та специфіку виявлення в історико-науковому знанні рефлексивних підходів та інтерпретацій.

Розкрито історію заснування та розвитку Українського наукового товариства (1907 - 1921 гг.) - однієї з перших національних наукових інституцій. Проаналізовано принципи організації Товариства як вільної наукової асоціації й його роль в організації науки та культурно-просвітницькому русі. Простежено формування основних наукових напрямів даної роботи. Подано документи та матеріали, які віддзеркалюють діяльність Товариства, його роль у національному відродженні, організації Української академії наук, українських університетів у Києві та Кам'янці-Подільському, створенні українських часописів, підручників.

Раскрыта история основания и развития Украинского научного общества (1907 - 1921 гг.) - одной из первых национальных научных институций. Проанализированы принципы организации Общества как свободной научной ассоциации и его роль в организации науки и культурно просветительскому движении. Прослежено формирование основных научных направлений данной работы. Даны документы и материалы, которые отражают деятельность Общества, его роль в национальном возрождении, организации Украинской академии наук, украинских университетов, в Киеве и Каменце-Подольском, создании украинских журналов, учебников и тому подобное.

Розкрито теоретико-практичні проблеми екологічної освіти в системі підготовки сільськогосподарських кадрів. Проаналізовано сільськогосподарську освіту в діахронічному та синхронічному аспектах, роль та місце екоосвіти у формуванні екологічної компетентності майбутніх фахівців аграрної галузі. Обгрунтовано завдання, зміст, основні напрями екологічної складової в аграрній освіті. Визначено шляхи розвитку екологічної андрагогіки в системі співробітництва аграрних ВНЗ.

Раскрыты теоретико-практические проблемы экологического образования в системе подготовки сельскохозяйственных кадров. Проанализированы сельскохозяйственное образование в диахроническом и синхроническом аспектах, роль и место экообразования в формировании экологической компетентности будущих специалистов аграрной отрасли. Обоснованы задачи, содержание, основные направления экологической составляющей в аграрном образовании. Определены пути развития экологической андрагогики в системе сотрудничества аграрных ВУЗ.

Наведено основні концептуальні положення щодо документообігу як основи діяльності органів виконавчої влади та місцевого самоврядування. Розкрито інформаційно-технологічні й організаційні аспекти запровадження електронного документообігу (ЕДО) в систему державного управління. Проаналізовано нормативно-правову базу України щодо ЕДО, життєвий цикл електронного документа (ЕД). Описано технології електронного цифрового підпису (ЕЦП), поточного сканування, сучасний ринок програмного забезпечення ЕДО, технології, методи, механізми та стандарти ЕЦП і шифрування ЕД та інфраструктури системи ЕЦП.

Изложены основные концептуальные положения по документообороту как основы деятельности органов исполнительной власти и местного самоуправления. Раскрыты информационно-технологические и организационные аспекты внедрения электронного документооборота (ЭДО) в систему государственного управления. Проанализированы нормативно-правовая база Украины по ЭДО, жизненный цикл электронного документа (ЭД). Описаны технологии электронной цифровой подписи (ЭЦП), текущего сканирования, современный рынок программного обеспечения ЭДО, технологии, методы, механизмы и стандарты ЭЦП и шифрования ЭД и инфраструктуры системы ЭЦП.

Розглянуто питання оновлення змісту екологічної освіти, наведено методику формування екологічних цінностей, їх локалізацію в свідомості та поведінці студентів аграрних університетів. Розроблено технологію та модель екологічної підготовки фахівців сільського господарства у процесі вивчення дисциплін екологічного спрямування. Проведено дослідження та прогнозування особливостей здійснення екологічної освіти в аграрних університетах, показано реалізацію компетентнісного підходу до екологічної підготовки фахівців сільського господарства. Розглянуто проблему управління якістю екологічної підготовки фахівців сільськогосподарського профілю, висвітлено компетентність керівництва й участь студентського самоуправління. Показано місце та роль професійної практики в навчальному плані аграрного університету та статус в ній екологічної складової. Розкрито мету, основні завдання та методи забезпечення екологічної складової практичної підготовки студентів аграрних університетів. Розглянуто поняття "андрагогіка" (освіта дорослих) у сучасній філософській та педагогічній літературі, розкрито функції андрагогіки та наведено її структуру.

Проаналізовано особливості національних наукових систем європейських країн (Албанії, Бельгії, Ватикану, Данії, Естонії, Ірландії, Латвії, Литви, Нідерландів, Туреччини, України, Франції, Хорватії, Чорногорії, Швеції), визначено місце в них академічної науки. Увагу зосереджено на сучасному розвитку академій, досліджено їх сучасний статус, структуру внутрішнього управління, функції керівних органів, способи фінансування діяльності, персональний склад, структурну організацію за статутами або іншими регламентуючими документами, форми заохочення членів академії. Надано відомості про наукову діяльність академій, напрями співробітництва, спільні проекти з іншими науковими установами й академіями наук світу. Розкрито перспективи розвитку академій. Наведено інформаційний матеріал про видатних вчених академій, показано їх внесок у розвиток світової академічної науки.

Висвітлено основні періоди історії філософії, головні проблеми онтології, антропології, гносеології та соціальної філософії. Вміщено словник термінів. Подано основні філософські напрями, течі, школи і погляди видатних філософів минулого і сучасного. Розглянуто феномен духовності, сутність та історичні типи світогляду, причини зародження філософії й особливості її питань, специфіку осмислення філософських проблем в епохи Античності, Середньовіччя, Відродження, Нового часу, в класичній німецькій філософії XVIII - XIX ст. та в сучасній некласичній філософії. Охарактеризовано проблеми діалектики як теорії розвитку, буття, сутності людини та її свідомісті, особливисті і засади пізнавальної діяльності. Висвітлено специфіку філософського осмислення функціонування суспільства в діалектично-суперечливій єдності матеріальних і духовних засад. Розкрито проблеми зародження суспільства, структурування соціальної системи та історичної його періодизації тощо.

Подано праці вченого з історії, філософії й організації науки. Висвітлено суспільне значення Ломоносовського дня. Розкрито питання про природні продуктивні сили в Росії з XVIII до ХХ ст. Висвітлено думки та зауваження про Гете як натураліста. Охарактеризовано наукову революцію та філософію. Висвітлено проблему часу в сучасній науці. Обгрунтовано питання про завдання Полярної комісії. Увагу приділено основним принципам і умовам організації роботи Академії наук. Акцентовано увагу на найближчих завданнях дослідження льоду арктичних областей.

Розглянуто важливість формування екологічної свідомості студентів-аграріїв у позааудиторній діяльності. Виокремлено особливості екоцентричного типу екологічної свідомості, який характеризується тим, що у відносинах людини й навколишнього середовища наголос робиться на гармонію, взаємозв'язок, взаємодію та взаєморозвиток. Він займає проміжне положення між антропоцентричним та природоцентричним типами. Запропоновано здійснення екологічного виховання на засадах "глибинної екології" та на основі ідеальної динамічної моделі майбутнього типу взаємин суспільства та природи, окремої людини та природи, що базується на вченні В. І. Вернадського про ноосферу. Визначено "глибинну екологію" як шлях вироблення психоемоційного погляду на себе крізь призму системи, частиною якої людина уявляє себе. Подано психологічні механізми "глибинної екології". Окреслено виховні та розвивальні завдання екологічного виховання в позааудиторній діяльності. Розкрито питання використання виховних засобів та методів позааудиторної роботи. Наголошено на ролі бібліотеки та самоосвіти у поширенні екологічних знань. Виділено такі форми позааудиторного екологічного виховання як: екскурсії на природу, екотуризм, проектна діяльність та використання інформаційних і комунікаційних технологій. Зазначено, що поява нової стратегії розвитку означає поступове об'єднання в єдину систему економічної, екологічної і соціальної сфер діяльності.

Рассмотрена важность формирования экологического сознания студентов-аграриев во внеаудиторной деятельности. Выделены особенности экоцентрического типа экологического сознания, который характеризуется тем, что в отношениях человека и окружающей среды упор делается на гармонию, взаимосвязь, взаимодействие и взаиморазвитие. Он занимает промежуточное положение между антропоцентричным и природоцентричным типами. Предложено осуществлять экологическое воспитание на принципах "глубинной экологии" и на основе идеальной динамической модели будущего типа взаимоотношений общества и природы, отдельного человека и природы, базирующейся на учении В. И. Вернадского о ноосфере. Определена "глубинная экология" как путь выработки психоэмоционального взгляда на себя сквозь призму системы, частью которой человек себя представляет. Представлены психологические механизмы "глубинной экологии". Определены воспитательные и развивающие задачи экологического воспитания во внеаудиторной деятельности. Раскрыты вопросы использования воспитательных средств и методов внеаудиторной работы. Отмечена роль библиотеки и самообразования в распространении экологических знаний. Выделены следующие формы внеаудиторного экологического воспитания: экскурсии на природу, экотуризм, проектная деятельность и использование информационных и коммуникационных технологий. Отмечено, что появление новой стратегии развития означает постепенное объединение в единую систему экономической, экологической и социальной сфер деятельности.

The article stresses the importance of formation ecological consciousness of students-agrarians in extracurricular activities. Proposed implementation of ecological education on basis of „deep ecology” and the model, based on the teaching of V. I. Vernadskyi about the noosphere, with the use of educational means and methods of extracurricular work.

Обгрунтовано практику студентів сільськогосподарських спеціальностей, яка включає екологічну складову та базується на принципах прикладної екології. Зроблено акцент на розмежуванні прикладної екології та діяльності з захисту навколишнього середовища від техногенного впливу людини, які є досить близькими, але не тотожними поняттями. Зазначено, що екологічна освіта та виховання мають орієнтуватися на активну взаємодію людини з природою, побудовану на науковій основі, на оцінювання людини як частини природи.

Обосновано, что практика студентов сельськохозяйственных специальностей должна включать экологическую составляющую и базироваться на принципах прикладной экологии. Сделан акцент на разграничении прикладной экологии и деятельности по защите окружающей среды от техногенного влияния человека, которые являются близкими, но не тождественными понятиями.

Substantiated that the practice of students of Agricultural specialties must include an environmental dimension and based on the principles of Applied Ecology. Emphasis on the distinction between applied ecology and the protection of the environment from man-made human influences, which are similar but not identical concepts.

Розглянуто проблему безпрецедентного погіршення стану довкілля, зниження екологічних показників якості життя населення та глобалізації екологічних проблем, що актуалізує значення освіти взагалі як чинника формування світогляду та здійснення екологічної освіти в аграрних університетах. Висвітлено екологічний менеджмент освітньої діяльності не тільки як міждисциплінарну науку та практичний інструментарій регулювання еколого-економічних відносин як на макрорівні, так і на мікрорівні, але і як якісно нову парадигму управління природокористуванням на сучасному етапі ринкових перетворень. Охарактеризовано принципи менеджменту екологічної освіти, диференційовані за головними чинниками управління - механізмом, процесом і системою управління. Відзначені основні науково-методичні засади та завдання менеджменту екологічної освіти.

Рассмотрена проблема беспрецедентного ухудшения состояния окружающей среды, снижения экологических показателей качества жизни населения и глобализации экологических проблем, которая актуализирует значение образования вообще как фактора формирования мировоззрения и осуществления экологического образования в аграрных университетах. Освещен экологический менеджмент образовательной деятельности не только как междисциплинарная наука и практический инструментарий регулирования эколого-экономических отношений как на макроуровне, так и на микроуровне, но и как качественно новая парадигма управления природопользованием на современном этапе рыночных преобразований. Охарактеризованы принципы менеджмента экологического образования, дифференцированные по главным факторам управления - механизму, процессу и системе управления. Отмечены основные научно-методические основы и задачи менеджмента экологического образования.

The problem of unprecedented deterioration of the environment, reduce the environmental quality of life of the population and the globalization of environmental problems, which are updated by the value of education in general as a factor in shaping the world and the implementation of environmental education in agricultural universities. Illuminated environmental management educational activities not only as an interdisciplinary science and practical tools of regulation of environmental and economic relations both at macro and micro-level, but also as a radically new paradigm of environmental management at the present stage of market reforms. Characterized by the principles of management of environmental education, differentiated by main factors control - mechanism, process and control. Highlighted the key scientific and methodological principles and objectives of management of environmental education.

Розглянуто загальні тенденції та варіації походження і причин виникнення природних катастроф і стихійних лих. За результатами аналізу обгрунтовано необхідність впровадження екологічної освіти під час підготовки майбутніх працівників сільськогосподарської галузі. Визначено найважливіші завдання у галузі екологічної освіти, що спрямовані на формування у молоді інформованості та когнітивних способів аналізу взаємовідносин людини та природи, позитивного ставлення до охорони природи та мотиваційних засад активного впливу на навколишнє середовище.

Рассмотрены общие тенденции и вариации происхождения и причин возникновения природных катастроф и стихийных бедствий. По результатам анализа обоснована необходимость внедрения экологического образования при подготовке будущих работников сельскохозяйственной отрасли. Определены важнейшие задания в области экологического образования, которые направлены на формирование у молодежи информированности и когнитивных способов анализа взаимоотношений человека и природы, позитивного отношения к охране природы и мотивационных принципов активного влияния на окружающую среду.

Importance and features of ecological educations introduction to the future workers of agricultural sphere is analyzed in the article.

Висвітлено проблему формування цілісного екологічного знання і мислення, які необхідні для прийняття екологічно обгрунтованих народногосподарських рішень на рівні підприємств, галузей, регіонів, країни загалом. Доведено, що базою для вирішення цієї проблеми повинна стати екологізація освіти на основі Концепції екологічної освіти в Україні (ЕО), причому головною метою якої є формування типу особистості з високим рівнем екологічної культури, зі здатністю діяти відповідно до інвайроментальних орієнтацій та установок, екологічних традицій. Розглянуто різні підходи до екології: антропоцентричний (відповідальність за діяльність перед людством) та біоцентричний (відповідальність за діяльність перед тваринами та рослинами), дискусія між якими порушує проблему моральності. Висвітлено мотиви поведінки особистості під час спілкування з природою (громадянсько-патріотичні, науково-пізнавальні, економічні, гуманістичні, естетичні, гігієнічні) та охарактеризовано рівні екологічної зрілості (інформативно-підготовчий, базово-світоглядний, світоглядно-зрілий). Зазначено, що ефективність формування екологічної культури залежить від дотримання таких дидактичних принципів: неперервність ЕО, міжпредметність, еколого-професійна спрямованість змісту навчального матеріалу.

Рассмотрена проблема формирования целостного экологического знания и мышления, которые необходимы для принятия экологически обоснованных народнохозяйственных решений на уровне предприятий, отраслей, регионов, страны в целом. Доказано, что базой для решения этой проблемы должна стать экологизация образования на основе Концепции экологического образования в Украине (ЭО), главной целью которой является формирование типа личности с высоким уровнем экологической культуры, является способной действовать согласно инвайроментальних ориентаций и установок, экологических традиций. Представлены различные подходы к экологии: антропоцентричный (ответственность за деятельность перед человечеством) и биоцентричный (ответственность за деятельность перед животными и растениями), дискуссия между которыми поднимает на проблему нравственности. Освещены мотивы поведения личности при общении с природой (гражданско-патриотические, научно-познавательные, экономические, гуманистические, эстетические, гигиенические) и охарактеризованы уровни экологической зрелости (информативно-подготовительный, базово-мировоззренческий, мировоззренчески-зрелый). Указано, что эффективность формирования экологической культуры зависит от соблюдения таких дидактических принципов: непрерывность ЭО, межпредметность, эколого-профессиональная направленность содержания учебного материала.

Content of environmental education and the needs of its renovation en the context of the requirements of globalization and information revolution are analyzed in the article.

Розглянуто самостійну пізнавальну діяльність студентів як основний засіб формування особистості, здатної самостійно та творчо працювати в за нових умов. Підкреслено значення прикладних задач, ефективність якого є одним із засобів формування екологічної грамотності майбутніх фахівців. Актуалізовано проблему проведення виробничої практики, вирішення якої стане кардинальним для працевлаштування випускників. Згруповано критерії і показники якості фахівця-аграрника за психолого-педагогічною, індивідуальною підготовкою, емоційно-вольовою, мотиваційною сферами, виокремлено рівні екологічно-практичної діяльності студента: творчий, репродуктивно-творчий, репродуктивний, інтуїтивний. Конкретизовано фактори, що впливають на екологічну складову практичної підготовки спеціалістів. Рекомендовано створення системи регіональних навчально-практичних центрів, філій кафедр на базі передових господарств, що зніме гостроту проблеми проведення практики, в ідеалі - створення вищого професійного училища-агрофірми.

Рассмотрена самостоятельная познавательная деятельность как основное средство формирования личности, способной самостоятельно и творчески работать в новых условиях. Подчеркнуто значение прикладных задач, эффективность использования которых является одним из средств формирования экологической грамотности будущих специалистов. Актуализирована проблема прохождения производственной практики, сгруппированы критерии и показатели качества подготовки специалиста-агрария по таким направлениям: психолого-педагогическая, индивидуальная подготовка, эмоционально-волевая, мотивационная сферы, выделены уровни экологически-практической деятельности студента: творческий, репродуктивно-творческий, репродуктивный, интуитивный. Конкретизированы факторы, влияющие на экологическую составляющую практической подготовки специалистов. Рекомендовано создание системы региональных учебно-практических центров, филиалов кафедр на базе передовых хозяйств, что снимет остроту проблемы проведения практики, в идеале - создание высшего профессионального училища-агрофирмы.

Problems of environmental education (formation of ecological culture) of future domestic agriculture specialists are analyzed in the article.

Проаналізовано сутність та природу освіти й виховання дорослих. Доведено, що виховання дорослих людей відрізняється від виховання дітей та підлітків тим, що базується на різному минулому досвіді та іншому темпі перебігу психічних реакцій. Розглянуто функції, які виконує андрагогіка у сучасному суспільстві. Зазначено, що завдання андрагогіки полягає в тому, щоб перетворити наявний у суспільстві соціально-культурний досвід у досягнення всіх членів суспільства настільки, наскільки це їм потрібно для повноцінного життя, а також сформувати в людини здатність до збагачення наявного досвіду власними зусиллями. Наведено установки, якими освіта дорослих має забезпечити виконання цього завдання. Визначено роль суб’єкта андрагогічного впливу - андрагога - організатора навчання дорослих, консультанта, співавтора індивідуальної програми навчання, який поєднує у своїй професійній діяльності й інші функції. Констатовано, що практично-просвітницька і виховна функції андрагогіки є головними у забезпеченні професійного й особистісного зростання вже сформованої людини, допомагають їй бути гнучкою і здатною пристосовуватися до динамічних змін сучасного світу.

Проанализирована сущность и природа образования и воспитания взрослых. Доказано, что воспитание взрослых людей отличается от воспитания детей и подростков тем, что базируется на разном прошлом опыте и на другом темпе протекания психических реакций. Рассмотрены функции, которые выполняет андрагогика в современном обществе. Указано, что задача андрагогики заключается в том, чтобы превратить имеющийся в обществе социально-культурный опыт в достижение всех членов общества настолько, насколько это им нужно для полноценной жизни, а также сформировать у человека способность к обогащению имеющегося опыта собственными усилиями. Приведены установки, которыми образование взрослых должно обеспечить выполнение этой задачи. Определена роль субъекта андрагогического влияния - андрагога - организатора обучения взрослых, консультанта, соавтора индивидуальной программы обучения, который сочетает в своей профессиональной деятельности и другие функции. Констатировано, что практико-просветительская и воспитательная функции андрагогики являются главными в обеспечении профессионального и личностного роста уже сложившегося человека, помогают ему быть гибким и способным приспосабливаться к динамическим изменениям современного мира.

The article analyzes the essence and nature of education and training of adults. Proved the opinion that the education and training of adults. Proved the opinion that the education of adults is different from the education of children and teenagers asit is based on dissimilar past experience and the different pase of passing psychological processes. Functions which andragogy carries out in modern society are considered.

Проаналізовано проблему впровадження в екологічну освіту високих педагогічних технологій, заснованих на найновіших наукових надбаннях, інформативній наповненості та з урахуванням мовних можливостей. Описано основні принципи та провідні напрями просвітництва в галузі охорони навколишнього середовища. Визначено завдання екологічної освіти у ВНЗ, базові складові екологічних знань. Проаналізовано основні компоненти екологічної вихованості.

Проанализирована проблема внедрения в экологическое образование высоких педагогических технологий, основанных на новейших научных достижениях, информативной наполненности и с учетом языковых возможностей. Описаны основные принципы и ведущие направления просвещения в области охраны окружающей среды. Определены задачи экологического образования в ВУЗ, базовые составляющие экологических знаний. Проанализированы основные компоненты экологической воспитанности.

The article analyses the problems of implementation high pedagogical technologies based on the newest scientific achievements and informative richness taking into consideration the linguistic possibilities into the ecological educational process. The basic principles and key areas of education in the field of environmental protection are described. The tasks of environmental education in higher education and the basic components of ecological knowledge are defined. The main components of ecological education are analyzed.